Як то кажуть, доходились :-)
Були сь ми оце на "Стежках героїв". Маю велику купу спогадів й фото.( Мушу попередити :-) )

Ну ось напиклад:







Більше можна побачити тут:

Щось всі пишуть, пишуть... А я от щось і не пишу зовсім нічого... Цікаво, а чому? НЕ ПРЕ! Ну от чесно! Відкриваю сторінку ЖЖ з наміром щось втулити тудись - а не пре і все... Це лише у мене так?

Щоб таке робити, коли нема роботи?



Найкращій гурт всіх часів і народів скоро буде у Кіровограді!!! Нірвана... Ось ти яка...

От. Навіяло шось... Мо це від мої ліків від нервів?

33 коровы (Павел Смеян)

Мене ощасливив Ощадбанк поверненням заощаджень. Отримав 1000 гривень. Дивно, але черги не було зовсім. Попереду мене було десь п'ятеро жіночок. І хоч я мав "блат" і міг спокійно попхатися без черги, вирішив цього не робити.
Але не про те мова. Після отримання грошей у мене з'явилось якесь дивне почуття. Ніби мене лоханули... Мда...

Як часто треба передивлятись старі теки? Нещодавно надибав цілу купу. Ще з часів школи й універу лежать. Так цікаво було гортати. Знайшов свої грамоти, які давали право вступати без іспитів з іноземної мови у вуз - колись добре знав французьку :-) Якісь листочки з малюнками з методики викладання образотворчого мистецтва - не мої явно, певно дівчата-одногрупниці допомагали. А ще старий шкільний блокнот! Там купа записів моїх однокласників. Така ностальгія...

В останній час слухаю Ніно Катамадзе та Гудімова. Ну джаз то добре, а от попса... А мені подобається. До чого б то?

Були вчора у друзяки в гостях. Просто так. Без приводу. Вирішили посидіти, згадати походи, погуторити на тему "Рюкзаки, гори, дівки". Взяли безалкогольного пива (не я брав!). Балтика здається. Слухайте, чи так спекотно було у хаті, чи ще там щось, але я захмілів!.. Навіть не вірилось! Та й не я один. Що за феномен? Пиво ж БЕЗАЛКОГОЛЬНЕ... От дурять народ....

Цікаво спостерігати за людьми, коли вони того не бачать... Багато чого можна помітити...
Цього разу мав нагоду ще раз впевнитись, що у кожному віці людина може бути дитиною.
Нині було тренування. Мотузки, карабіни і системи ми не взяли, тому довелось на ходу придумувати, чим зайняти двадцятьох підлітків. Спочатку був біг, потім руханка, а потім  естафети. Ні м'яча, ні чогось, що його б замінило, чомусь цього разу не виявилось. Вкотре дивуюсь нашій природній винахідливості! Жоден американець ніколи б не здогадався, чим можна замінити звичайний спортивний інвентар. Діти від того так перлись :-) Коли моя фантазія сказала "па-па", вирішив пограти з гуртківцями у звичайні дитячі ігри. Нічого не спало на думку, крім гри "Котик і мишка", ну й вирішив прикольнутись. Уявіть собі, десятий й одинадцятий клас (з рідкими вкрапленнями молодших) діточки грають у "котика й мишку"... Спочатку вони понтувались, але, згодом, із таким захопленням грали! Беру на озброєння! Будемо час від часу згадувати дитинство :-)

Вчора у школі підійшов до мене малий один і поставив непросте питання. Взагалі, я вже звик до їх провокацій. Іноді таке питають, що очі вилазять по ночах, коли у нетрях відповіді шукаю. Але цього разу навіть інтернет не допоможе... А питання ніби й не складне - "Як показати дівчині, що вона мені подобається?" Отаке. Тут і дорослому іноді важкувато :-) А дитині ще важче пояснити. А він у мені авторитет бачить, уявляєте :-)
А ви кажете "вчитель - то легко"... Еге.. Дуже...

Завдячуючи drageotee я навчився вставляти у свої пости отакі штуки - drageotee
Ура таваріщі! Ура! Прогрес не стоїть... Ну у гарному розумінні...

Враження про перший робочий день після канікул.
Ранок. 6:30. Будильник на мобільному. Бажання впасти у летаргічний сон. 7:05. Зупинка. Бажання проколоти шини маршруткам, що їдуть в бік моєї роботи. 7:35. Прийшов. Побачив малих. Вислухав купу емоцій, незв'язаних розповідей про все на світі, роздивився безліч фотографій на мобільних. На обличчі посмішка. Хочеться спати, але не можна, ще не всі розповіли де зустрічали новий рік. 8:00. Почався урок читання. Відчуваю, що засинаю. Стримуюсь. 10:25. Сніданок. Веду малих у їдальню. Їсти не хочеться, що дивно. Їм. 11:30. Виходимо у двір на "екскурсію". Насправді хочу розвіятись, бо точно засну. 12:10. Уроки закінчено, можна йти додому (УРА!!!). 13:05 Прийшов додому, переодягнувся, зібрався, щось проковтнув, пішов у педагогічну академію. 14:30 Заповнив відомість, виставив студентами у залікові іспит. Вислухав розмову двох викладачок про вибір шкіряних рукавичок. Зрозумів, що ці рукавички починають мені снитись. 16:00 Борюся зі сном. Пишу у ЖЖ. Чекаю 16:45 - треба допомогти о.Євгену вантажити подарунки для дітей у сиротинець. Знову повернусь пізно. Знову буду працювати до ночі. Знову не висплюсь. Хочу впасти у летаргічний сон...

Прийшов! Уррра! Вітаю всіх, кого не встиг! Насправді я відіслав 87 смс!!!
Бажаю всім величезних успіхів, досягнень, злагоди.




А там, під ялиночкою - подарунки. Забирайте! :-)

Отаке було дитятко :-)

Кохання це хвороба?..

Вже скоро! Ще трошки залишилось! Дивно, але минулого року не було такого настрою у мене. Як у дитинстві!

Дуже люблю тишу. Коли нічого не тисне на голову. Коли всі сплять. Люблю працювати вночі. Ніхто не заважає - добре думати. Спокійно оцінюєш, що треба робити, а що може почекати. Телефон мовчить - всі ж бо сплять. Так тихо, що шум кулера видається шумом від гелікоптера.
Мабуть тому люблю гори. Сісти десь на високій полонині і послухати вітер... А ще ж чарівні простори навколо...
Особлива тиша у класі, коли діти розійшлися по домівках. Хвилин 5-10 ще гуде у голові, але потроху згасає...
Хоча, всьому свій час. Іноді й тиша набридає.

Всіх вітаю зі святом!!! З Миколаєм!!! Нехай святий вам всім зажди допомогає!!!

Нині привітав малих у класі. Отримав купу позитивних емоцій. Поки вони були на фізкультурі, розклав подарунки і, коли вони прийшли і почали захопливо то всьо роздивлятись, я стояв і перся від задоволення. Одна мала підскочила і спитала, що Миколай подарував мені. Сказав, що то велика і страшна військова таємниця. А тепер думаю, що моїм подарунком якраз і були ті "позитивні емоції". І це суперово!

Не помічали, яке приємне почуття охоплює, коли робиш для когось добре діло? Так файно! Аж стрибати хочеться! І не треба ніякої подяки!!! Достатньо відчуття, що ти не нікчема, а хоча б намагаєшся виглядати порядною людиною. Робимо один одному добрі справи! Можете почати з мене - коментуйте.

Не знаю як відбувається визначення, але результат цікавий.