Позавчора сходив зі студентами на Говерлу. Цікаво спостерігати за емоціями людей, що вперше сходять. Пам'ятаю свої... незабутні враження...
А от Закарпаття дивує контрастами. У Рахові у нас вкрали досить крупну суму грошей - залишились без копійки. Потім у Квасах у мене поцупили посуд, з яким вже понад 5 років таборую всією Україною ... Лісник розповідав, що останнім часом збільшилась кількість пограбувань туристичних груп... Коли один місцевий зробив зауваження за те, що ми у неділю дрова рубаємо, замість того щоб до церкви піти, захотілось йому сказати, що красти більший гріх. Цікаві... сходили до церкви у неділю - і все. Виконали свій обов'язок. Можна красти... Можна дурити... головне сходити потім у неділю до церкви і робити іншим зауваження.
У магазинах дрібну решту ніколи не повертали, постійно намагались обдурити на цінах, увесь час хтось крутився навколо місця таборування намагаючись щось виклянчити. Хіба ми багатші? Мільйонери? Я про це казав - ніякої реакції... У студентів теж якісь речі позникали...
Але й допомогу ми отримали від закарпатців. Гроші на квитки та харчування - у тому самому Рахові, де в нас викрали кошти. Величезна подяка пані Ользі та її чоловікові й Андрію Ребрику (drageotee). Без їх допомоги нам би довелося два дні сидіти голодними за кілька десятків кілометрів від табору.

PS. У сусідній франківській області стояли посеред сіл і навіть на думку не спадало, що може щось зникнути - на ранок все на своїх місцях...

Я знов тікаю до улюблених Карпат!!! Як же мені це подобається! Будемо їхати у Сойми. Побачимо озеро Синевір, зійдемо на гору Великий верх, знову побуваємо на водоспаді Шипіт... Кажуть, що коли чогось забагато - набридає. А от мені Карпати не набридають.

( Як таке може набриднути? )

Як то кажуть, доходились :-)
Були сь ми оце на "Стежках героїв". Маю велику купу спогадів й фото.( Мушу попередити :-) )

Ну ось напиклад:







Більше можна побачити тут:

Та ще який! По-коліна! Щоправда нам дуууже пощастило. Ми планували екскурсію до Ужгорода. У Мукачево йшов дощ... Настрій був паскудний. Це ж треба - приїхали ближче до Карпат, щоб покататися на лижах, пограти у сніжки, повивалюватись у снігові, а тут на тобі - дощ, хай би йому... Так от, привів я всіх тих дітей на електричку до Ужгорода, посадовив у залі очікування і пішов по квитки. Досить вчасно, бо до відправлення лишалось лише 15 хвилин. Потім швиденько побіг за малими і, вибігши на перон, сів з ними у потяг. Тут мені і пощастило! Бо це виявилася електричка не до Ужгорода, а у зворотньому напрямку!!! Поспіхом, я не звернув увагу на те, що різниця у відправленні лише 4 хвилини й переплутав! Але не пожалкував. Ми поїхали до ст. Бескид, а там... СНІГ!!! Та не просто, а СНІЖИЩЕ!!! Нашої радості не було меж... Швиденько перейшли колію й рушили у напрямку села Студене. А там вже відірвалися... Круто було. Так що не вірте, що у Карпатах снігу не було! Був! Тільки треба було, щоб вам пощастило, як мені :-)