Цікаво спостерігати за людьми, коли вони того не бачать... Багато чого можна помітити...
Цього разу мав нагоду ще раз впевнитись, що у кожному віці людина може бути дитиною.
Нині було тренування. Мотузки, карабіни і системи ми не взяли, тому довелось на ходу придумувати, чим зайняти двадцятьох підлітків. Спочатку був біг, потім руханка, а потім  естафети. Ні м'яча, ні чогось, що його б замінило, чомусь цього разу не виявилось. Вкотре дивуюсь нашій природній винахідливості! Жоден американець ніколи б не здогадався, чим можна замінити звичайний спортивний інвентар. Діти від того так перлись :-) Коли моя фантазія сказала "па-па", вирішив пограти з гуртківцями у звичайні дитячі ігри. Нічого не спало на думку, крім гри "Котик і мишка", ну й вирішив прикольнутись. Уявіть собі, десятий й одинадцятий клас (з рідкими вкрапленнями молодших) діточки грають у "котика й мишку"... Спочатку вони понтувались, але, згодом, із таким захопленням грали! Беру на озброєння! Будемо час від часу згадувати дитинство :-)