Враження про перший робочий день після канікул.
Ранок. 6:30. Будильник на мобільному. Бажання впасти у летаргічний сон. 7:05. Зупинка. Бажання проколоти шини маршруткам, що їдуть в бік моєї роботи. 7:35. Прийшов. Побачив малих. Вислухав купу емоцій, незв'язаних розповідей про все на світі, роздивився безліч фотографій на мобільних. На обличчі посмішка. Хочеться спати, але не можна, ще не всі розповіли де зустрічали новий рік. 8:00. Почався урок читання. Відчуваю, що засинаю. Стримуюсь. 10:25. Сніданок. Веду малих у їдальню. Їсти не хочеться, що дивно. Їм. 11:30. Виходимо у двір на "екскурсію". Насправді хочу розвіятись, бо точно засну. 12:10. Уроки закінчено, можна йти додому (УРА!!!). 13:05 Прийшов додому, переодягнувся, зібрався, щось проковтнув, пішов у педагогічну академію. 14:30 Заповнив відомість, виставив студентами у залікові іспит. Вислухав розмову двох викладачок про вибір шкіряних рукавичок. Зрозумів, що ці рукавички починають мені снитись. 16:00 Борюся зі сном. Пишу у ЖЖ. Чекаю 16:45 - треба допомогти о.Євгену вантажити подарунки для дітей у сиротинець. Знову повернусь пізно. Знову буду працювати до ночі. Знову не висплюсь. Хочу впасти у летаргічний сон...