Дуже люблю тишу. Коли нічого не тисне на голову. Коли всі сплять. Люблю працювати вночі. Ніхто не заважає - добре думати. Спокійно оцінюєш, що треба робити, а що може почекати. Телефон мовчить - всі ж бо сплять. Так тихо, що шум кулера видається шумом від гелікоптера.
Мабуть тому люблю гори. Сісти десь на високій полонині і послухати вітер... А ще ж чарівні простори навколо...
Особлива тиша у класі, коли діти розійшлися по домівках. Хвилин 5-10 ще гуде у голові, але потроху згасає...
Хоча, всьому свій час. Іноді й тиша набридає.